Як побороти систему та позбутись нестерпних сміттєзвалищ — розслідування Наша Справа
В новому випуску проєкту "Наша Справа", журналісти розібрали не лише багато важливих екологічних проблем, а й розкрили корупційну складову. Вони поспілкувались з мешканцями селища, яке роками потерпає від відходів та побували на стихійному звалищі. Та найважливіше — відповіли на ключове питання: чи можливо побороти систему та позбутись нестерпних сміттєзвалищ.
Розслідування "Нашої Справи" можна подивитися на YouTube-каналі Новини.LIVE.
Як позбутись нестерпних сміттєзвалищ
"На території полігону твердих побутових відходів під час збору пожежно-технічного обладнання після гасіння пожежі стався зсув сміття на ділянці близько 300 метрів на 80 з висоти близько 90 метрів, яким засипано трьох співробітників ДСНС", — йдеться в офіційному зверненні ДСНС.
29 травня 2016 рік. Львівська область. Рятувальники ДСНС виїхали на полігон твердих побутових відходів, більше відомий як Грибовицьке сміттєзвалище. Перед ними стояла непроста задача — зайнялись відходи площею понад 38 гектарів. За два дні пожежу ліквідували, але найскладніше випробування було попереду. 30 травня, в той час, як пожежники збирали обладнання, трапився зсув відходів, які поховали під собою чотирьох людей. Тіло одного з них не знайшли й по сьогодні. Полігон, який функціонував ще з 1958 року — закрили. Зрештою, львівське сміття роз’їхалося чи не всією Україною.
Втім, питання відходів проблема не лише міста Лева. Полігони багатьох областей вже переповнені сміттям, а ті в яких ще достатньо потужностей складно назвати взірцевими
В Україні до повномасштабного вторгнення налічувалось майже 6 (5,7) тисяч сміттєзвалищ і полігонів загальною площею близько 8 тисяч гектар. За інформацією Міндовкілля 40% (2197) з них потребують рекультивації, проте фактично роботи виконані лише на декількох сотнях. (258). Думаєте на цьому все? Далі більш приголомшливі цифри. Державним будівельним нормам відповідають близько 120 полігонів. Система збирання фільтрів наявна на 55. А ось система вилучення біогазу, який може спричинити займання, є лише на 18 об’єктах. Задумайтесь, це лише 0.32 відсотки від загальної кількості. Але офіційним полігонам далеко до стихійних звалищ — їх понад 35 тисяч і вони зовсім не контрольовані.
Незаконне сміттєзвалище на околицях Києва
Одне з таких незаконних звалищ журналісти знайшли на околицях столиці. А на ньому, хто б міг подумати, сміттєвоз. Тільки ось, водій та його помічник компанії знімальної групи чомусь були не раді.
З’ясувалось, що силами комунального підприємства ШЕУ Дарницького району, сюди вивозяться так звані "зелені" відходи. Згодом цю інформацію підтвердила й муніципальна варта, яка контролює один з в’їздів на територію.
— "Вони вивозять ґрунт, дерева, листя, те що перегниє, тобто грубо кажучи брухт", — журналіст.
— "Тільки серед цього був і брухт", — охорона.
— "Туди можуть заїхати з другої сторони", — журналіст.
І все б нічого, але під землею та гіллям в машині був і великий шмат пластику, який складно не помітити. А на самій території — купи свіжих відходів, які зі слів охорони могли завести через інший в’їзд.
Утворенню подібних стихійних звалищ сприяють різні фактори. Так, відсутність в деяких населених пунктах організованого збору та вивезення побутових відходів призводить до того, що окремі містяни самостійно утворюють незаконні полігони, не маючи альтернативи.
"Нерідко дачники от ті, хто в приватних дачних кооперативах знаходиться, де немає централізованого збору, вивозу сміття, вони просто привозять і навіть що саме образливе, що вони не можуть довести до якогось смітника під будинком багатоквартирним вони просто викидають там з вікон виставляють під дерева в якихось кущах і так далі І так далі от це питання культури, оце питання до людей які вони мають задати самі собі де я буду жити завтра і як будуть жити в цьому світі мої діти внуки правнуки й потомки", — розповідає Олександр Лисенко, член громадської ради при КМДА.
Та варто не виключати й випадки банально низької екологічної культури. Адже, донести пластикову пляшку до сміттєвого бака, не викинути відходи на узбіччі траси — це ж титанічні, а то й надлюдські зусилля. Чи не так? Але це вже про просвітницьку діяльність для населення, якою мають займатись на державному рівні. Так же, як і встановити контроль за сміттєвозами, які іноді просто не доїжджають до полігону. При цьому ще й економлячи кошти, які мали б заплатити тому ж полігону за приймання сміття.
Втім, є й ті, хто навчився не лише економити, а й заробляти на відходах.
"Якщо ті хто хитріші, то ті везуть попередньо на майданчик, де із машини цієї викидають сміття. Там негайно стоять люди, це дуже швидко робиться, люди відбирають те що залишилося сировинне позитивне", — зазначає Іван Ландарь, керівник Центру Інновацій, член-кореспондент Академії будівництва України.
Тобто, вони відбирають вторинну сировину, яку далі продають для перероблювання. У кожному місті вартість вторсировини різна. Ціна на макулатуру коливається від однієї гривні до майже чотирьох за кілограм, пластикові пляшки — від 3 гривень до 5, алюмінієві банки — від 12 до 20.
В масштабах одного сміттєвозу такі суми здаються не значущими. Однак, в межах полігонів ці цифри набирають обертів. Так, до прикладу в середньому частина полігонів може приймати більш як 100 тисяч тонн відходів за рік. На території деяких підприємств одразу стоїть сортувальна станція. Втім в окремих випадках журналісти фіксували й роботу цілих сімей ромів, які за невелику оплату просто на звалищі сортували відходи. А значить, такий заробіток не підзвітний.
Ландарь розповідає, що дана сфера не лише прибуткова, а має високий рівень корупційної складової.
"Чільне місце у світі, ну чільне — це я маю на увазі найперше, то відходи займають якраз оце чільне місце як корупційна складова. Ми зараз з вами розмовляємо в студії так, а не на полігоні, тому що на полігон нас не пустять. А чому, якщо це відходи, а чому не пустять, щоб подивитись, та тому, що теж є корупційні ці складові тому, що тарифи розглядають депутати, так обов'язково затверджують і спірні питання", — зазначає Іван Ландарь.
Скандальна історія з мером Сум
Цей бізнес схоже настільки прибутковий, що розгулятись є де навіть чиновникам, про що свідчать кримінальні провадження. Згадати хоча б гучну історію з мером Сум, Олександром Лисенком.
"25 березня 2024 року НАБУ і САП завершили розслідування за підозрою міського голови Сум та директора Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради в одержанні неправомірної вигоди у сумі 2,13 млн грн. Як встановило слідство, гроші підозрювані вимагали за прийняття рішення про встановлення тарифу на поводження з побутовими відходами та нестворення штучних перешкод у діяльності підприємства", — йдеться в офіційному повідомленні прокуратури.
А ось іще один приклад того як можна не лише заробити, а й завдати неймовірної шкоди екології.
"Попередньо, між селищною радою та комунальним підприємством було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів. Згідно його умов відходи мали вивозити на діючий Стрийський полігон. Проте службові особи створювали лише документальну видимість утилізації сміття за визначеним договором місцем. А насправді вивозили його на Славський закритий полігон", — зазначається в публікації НАБУ.
Цікава ситуація виходить, полігони переповнюються відходами, майже ніхто не проводить їх рекультивацію, так ще й чиновники провертають корупційні схеми, заробляючи на екологічній катастрофі. І можна припустити, що екологія таких ділків зовсім не цікавить, та разом з тим вони кладуть і на людей, які змушені жити по сусідству з такими полігонами.
Сміття зі всієї Київської області
Київська область, село Підгірці. Тут на околиці, ще в 1986 році відкрили полігон номер 5. Наразі його площа 65 гектарів. Сюди звозять сміття не лише зі столиці, а й з усієї області. Місцеві десятки років скаржаться на таке сусідство.
"Сморід у нас є, і вода не дуже, воно вже в стоки проходить, не можна дуже на городині щось вирощувати, воно щось таке робиться, ну а сморід ми відчуваємо. Сморід, ми по дітях це бачимо, що вони частіше хворіють, ми теж, у нас з диханням проблеми", — мешканка села Підгірці.
"Це все, що йде зі сміттєзвалища воно в ґрунті, воно в воді й тут часто смердить, і через це тут не сильно добре живеться", — місцева.
"Коли вітер звідти дує, то дуже неприємний запах і пташки там чайки також летять, розносять усе", — мешканка Підгірців.
Втім, сморід це скоріше про дискомфорт, а ось справжня загроза це утворення біогазу, як от метан, який може спричинити загоряння полігону. Небезпечними є й фільтрати.
"Що таке фільтрат це те, що жижа яка стікає зі сміття настоюється ну відверто це ну дуже токсична рідина от там спеціальні озера в якій вона стікає", — розповідає Олександр Лисенко.
Втім, нас переконують, цю проблему вирішують встановлюючи спеціальне обладнання. Зрештою на сьогодні ситуація в селі трохи покращилась, про що говорять самі мешканці. Причиною змін може бути рекультивація звалища, яка розпочалась у 2018 році та триває донині.
Олександр Лисенко зазначає, що там багаторівнева система захисту і рекультивації:
"Я не пам'ятаю воно здається називається кластер полігон поділений на такі зони й на першій зоні на самій я так розумію стару та яка з 86 року починала звозиться от на ній вже майже закінчується ситуація з рекультивацією полігону і в найближчих планах буквально зараз десь має бути перехід на другу зону, на другий цей кластер який мають зараз розпочинати рекультивацію".
З 2018 року по реконструкції звалища було укладено договори на загальну суму в понад 2 мільярди гривень (2,12). Найбільше фортуна сприяла компанії ТОВ "Промін Буд Сервіс", яка у 2023 році виграла два тендери на найбільші суми — більше ніж 500 (528) мільйонів гривень та майже 700 (692) мільйони.
ТОВ "Промін Буд Сервіс" вже фігурувало в одному з матеріалів проєкту "Наша Справа", а саме про Бортницьку станцію аерації. Компанія виграла в кількох тендерах на реконструкцію полів мулових дамб. Втім до самих закупівель було чимало питань.
Журналісти зв’язались з компанією Київспецтранс, яка опікується полігоном номер 5. Її керівник, Андрій Грущинський в розмові зазначив, що всі тендери проводяться згідно з чинним законодавством.
"Якщо ви почитаєте Закон про публічні закупівлі, ви знайдете там виключний перелік зобов’язань чи якихось прав, які має замовник. В мене якихось коментарів стосовно організації яка виконує роботу в мене немає, це треба вам до них звернутися", — Андрій Грущинський, керівник ПрАТ "Київспецтранс".
По всіх інших запитаннях нам пообіцяли надати відповідь в електронному вигляді, поки що очікуємо. Тим часом попри рекультивацію, на полігон продовжують вивозити відходи, адже наразі це єдине робочий полігон на Київщині. Тож, про закриття території поки що можна лише мріяти.
"На жаль поки що ми від цього не можемо ніяк відмовитися, пошук нових полігонів реально об'єктивно розуміючи ситуацію, ми можемо сказати що це може бути тільки за межами самого міста тобто в області А в області такі самі мешканці які так само не хочуть розуміти", — розповідає Олександр Лисенко.
Поява нових полігонів зовсім не розв'язує екологічну проблему. Один з варіантів — перероблення відходів.
За підрахунками Міндовкілля, щоб наздогнати середній рівень перероблення по ЄС, в Україні необхідно побудувати 207 нових сучасних сміттєпереробних заводів за майже 4 мільярди доларів. Однак, не рідко відбувається підміна понять. Так званим сміттєпереробним заводом можуть назвати звичайну сортувальну лінію, яка збирає вторсировину, а залишки знову відправляються на полігони.
Існує ще така технологія як спалювання. В Україні є лише один робочий сміттєспалювальний завод — "Енергія". Щодоби він утилізує близько 750 тонн твердих побутових відходів. А це лише до 25 відсотків сміття столиці. Іван Ландарь запевняє, що вирішення існує і знає він це не з чуток. Він не лише відвідав десятки комплексів перероблювання по всьому світу, а й доклав руку до створення деяких з них.
"Є технології комплексної переробки відходів. Все попадає на підприємство, де відправляється в один простий простенький бетонний бункер. Туди машини скидають тверді побутові відходи та миються. Машина чиста і поїхала собі, все, забруднення вже немає, сортування попереднього підкреслюю немає, спалювального заводу ніде немає поблизу", — розповідає Іван Ландарь.
Машини при в’їзді на підприємство автоматично зважуються без втручання людини.
"Далі в оцей бункер добавляється до 20 відсотків промислових відходів, далі добавляється старих полігонів ще відходи після аудиту. Власним теплом вони висушуються, а далі простий процес іде. Автоматично без людських ресурсів іде сортування на все що тобі потрібно, хоч до голки, пластик окремо, скло окремо, по виду, по кольору там і все інше органіка й отримуй або біогаз, куди тобі потрібно або водень якщо потрібно або і те інше і вже немає полігон на полігон немає поховання", — продовжує Іван Ландарь.
Втім, вартість будівництва таких комплексів — це десятки мільйонів доларів. І об’єктивно, всі чудово розуміють, що наразі під час повномасштабного вторгнення ми не можемо дозволити собі витрачати такі суми з нашого бюджету. Тож, державі або місцевим очільникам необхідно залучати інвесторів. Для цього нам потрібно забезпечити їх відходами, територією під будівництво, можна навіть на тому ж полігоні та основною можливістю збуту вторсировини.
"Інвестор готові сьогодні вкладати хоч 100 хоч 300 млн хоч немає значення. Я це не просто так говорю, це все проведені були зустрічі із партійними босами, нашими керівними. Та просто не хочеться, зараз ми можемо зустрічатися може показувати ці фільми та зустрічі й все інше так, але віз на місці. Інвестору прямо не відмовляють він і сам бачить ото йому не дають оцих моментів перше нема замовника з ким готувати навіть первинне технічне завдання. Немає інвестора, можна залучити й грантові кошти, або кредитні, які нам надає Європейський банк реконструкції та розвитку. Після Грибовицької трагедії полігон почали рекультивувати, а ЄБРР виділив кошти Львову на сміттєпереробний комплекс. Орієнтовна вартість будівництва — 50 мільйонів євро", — зазначив Ландарь.
Але як це в нас часто буває, без конфліктів не обійшлося навіть тут. 2020 року переможцем тендеру по реалізації проєкту став Нідерландсько-Литовський консорціум. Однак, договір з ними так і не уклали. 2021 року оголошують нового підрядника, польську компанію PROCESS S.A.. Можна подумати, ну що тут такого? Ситуації ж бувають різні. І так, якби не одна деталь.
Журналісти проєкту Змови опублікували відео, на якому, тодішній заступник голови Львівської міської ради з економічних питань, Геннадій Васьків сидить в ресторані за одним столом з представником тієї ж польської фірми. І це за 9 місяців до оголошення зміни підрядника. Невже збіг?
Мер Львова Андрій Садовий у питанні заміни генпідрядника послатися на ЄБРР, а Геннадій Васьків собі продовжував спокійно пропрацювати в мерії до 2021 року.
Приклади подібних історій можна навести ще десятки. І в той час, як деякі чиновники намагаються придумати все нові махінації, деякі громадяни намагаються самотужки не лише подбати про екологію, а ще й заробити на відходах, інвестуючи отримані кошти в щось справді корисне. Так, у селі Куткір, що на Львівщині мешканці сортують сміття, здаючи сировину. Усі зібрані гроші вони передають на допомогу ЗСУ.
"Нам потрібно виховати в собі правила поведінки зі сміттям і це має виховуватися як батьками стосовно дітей, так і школами й організаціями екологічними й державою і створені умови для того, щоб людині було зручно це виконувати ці правила поводження", — зазначає Олександр Лисенко.
В цьому матеріалі ми підняли не лише питання твердих побутових відходів з погляду екології та корупції. Ми спробували віднайти розв'язання наявних проблем. Варіантів чимало, але важливо, щоб всі вони працювали в комплексі: просвітницька діяльність з населенням, контроль полігонів та сміттєвозів, будівництво сміттєпереробних комплексів. Однак натомість ми отримуємо кримінальні провадження, розкрадання бюджетних коштів, схематози та кулуарні домовленості. Відповідні органи контролю мають зайнятись викоріненням таких ділків. Тож, звісно журналісти відправили запити до Міндовкілля, держекоінспекції, намагались поспілкуватись з депутатами — безрезультатно. Своєю чергою, медіа, експерти та громада також мають докласти зусиль, щоб зламати цю систему.
Нагадаємо, журналісти проєкту "Наша Справа" дізнавались, чому українська столиця щорічно потопає та куди витрачають кошти призначені на ремонт дощової каналізації.
Також журналісти дізналися, що не так з Бортницькою станцією в Києві. У розслідуванні можна дізнатися, хто затягує реконструкцію та які корупційні схеми оповили інфраструктурний об'єкт.
Читайте Новини.live!