Ексрадниця Залужного розповіла невідомі деталі початку війни в Україні
Поділитися
Яким у перші дні російського вторгнення був Валерій Залужний і які моменти війни переживав найскладніше — в інтервʼю Новини.LIVE розповіла Людмила Долгоновська, радниця колишнього головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного зі стратегічних комунікацій.
У вересні харківське видавництво Vivat випустило її книгу про Валерія Залужного під назвою "Залізний генерал. Уроки людяності".
Як вам далося написання книги?
— Це складний процес, велика відповідальність і моя перша книга. Та довіра, яку мені надав Валерій Федорович, як право писати цю книжку, відповідальність перед читачами, чутливість обставин, у яких ми перебували, — все це наклало відповідальність.
Процес не був легкий, адже це самоцензурування, постійні сумніви, що можна сказати, чого не можна з точки національної безпеки і з точки зору поваги до особистого життя Валерія Федоровича. Це складний процес, який зайняв майже рік часу. Ще рік зайняло редагування, погодження усіх деталей…
Книгу почала писати у червні 2022, коли до мене звернулося видавництво Vivat. Я обговорила ідею із Валерієм Залужним, його родиною, оскільки там є біографічна частина, тому було важливо, щоб інформація була перевірена та ними надана.
Писати закінчила у січні 2024 року, це вже були фінальні правки. Було важливо, аби головний герой верифікував фактологічні правки, аби всі прізвища та імена були вказані коректно. Чекала тривалий час, очевидно, генералові було не до читання книг.
Які саме правки вносив Валерій Федорович?
— Мінімальні: неточності у роках, імʼя доньки виправив із Крістіна на Христина, і це було правильно. Звичайно, ми би з коректорами теж це виправили пізніше. Але по змісту фактично не правив, як і за структурою.
Як Валерій Залужний переживав початок війни, особливо коли Київ був у напівоблозі, було незрозуміло, чи вистоїмо ми взагалі.
— Я розчарую і читачів, і глядачів, бо у Валерія Федоровича була спокійна реакція професіонала. Військові люди постійно готуються до війни, вони знають свою справу. Тому це був холоднокровний та виважений підхід військового професіонала до справи, якою він займається все своє життя. Не було паніки на пункті управління, все було чітко та злагоджено.
Звісно, емоційно складно переживати втрати, це правда. Валерій Федорович теж цим переймався, про це у книзі я теж пишу. Всі ми люди і для нас ця війна для кожного особиста.
То це правда, про відкритість Залужного до кожного, кого він знає особисто?
— Його відкритість була одним із важливих факторів, і я про це теж у книзі пишу. Рішення ухвалювались миттєво, була постійна жива комунікація, хоча наради та погодження теж мали місце. Але в ті перші дні повномасштабного вторгнення, час вимірювався секундами.
Який момент війни Залужному дався найскладніше?
— Складно сказати, не можу виділити котрийсь один. До того ж я не була поруч із головнокомандувачем 24/7. Все складно було. Це й облога Маріуполя, коли доводилось ухвалювати складні рішення, коли втрачали Луганщину… І загалом кожна втрата — це серйозні переживання. Ні для кого із нас статистика втрат не була статистикою.
Як ви сприйняли новини, що Валерій Залужний іде із ЗСУ і стає послом?
— Спершу мені було дуже гірко від цього, бо я розуміла, наскільки військова справа — це його. Мені дуже хотілося, щоби такі символи, і, до речі, Валерій Федорович не один такий, їх багато, залишалися у Збройних Силах, як магніти натхнення та мотивації для військових.
Мені було боляче, що головнокомандувач після звільнення залишає ЗСУ. Але життя триває, його досвід та патріотизм можуть далі служити державі. Зичу йому успіхів на дипломатичній ниві.
Читайте Новини.LIVE!
